Михайло Буряк

Можливо, це той непростимий гріх,Що відчувався мною в кожнім слові,Але я вперто хочу з вуст твоїхНапитися… Напитися любові!Можливо, я зненацька знахабнів,Коли відверто подивився в очі,Але раптово мало стало днів,I саме…

Коли душа з лещат передчуттівВсе ж випручалась, наче з клітки пташка,Я зрозумів, як їй було там важко,Коли тебе безтямно я хотів.Я зрозумів, як важко було днюДивитись в наші очі відчайдушноI…

У вересневій медитації зливспокусливість твого «люблю»робить моє обвітрене серцеоптимістичним i добрим,а душу, що втомилась від власних самозречень,схожою на таємничий поцілунок Бога.Оповитий галасом бурштинового міста,буденністю сюжетів, намагаюся не ревнувати,не стоголосити, не…

Як же рясно посмішок твоїх,Як же щемно від тепла руки…Я не вірю, що кохання – гріх,Людством закарбований в зірки.Я не вірю, що слова – це тлін,Що бажання – мла земних…