Зорями вікна розшиті,
Душі – в вогнях протиріч…
Зваблюй мене щомиті
В цю березневу ніч!
Пристрасними вустами,
Спалахами очей…
Бо дотепер між нами
Ще не було ночей.
Ще серед слів нетлінних
Не відшукав я ті,
Щоб на твоїх колінах
Щастя знайти в житті.
Вдвох – на безмежній площі,
В серці – солодкий грім…
Зваблюй мене, я хочу
Бути завжди твоїм!
Від Михайло Буряк
Член Національної спілки письменників України.Поет