Категорія: Проза

Чорнотою ночі позатираю шибки,сховаюсь за вицвілою шторкою темряви,вийму зі схованки серцятвоє малесеньке фото…і буду його цілувати…Ні, мене не лякає розщеплення мозкуна атоми,регенерація шкіричи збоченість світу…Я фанатію від того,що в засіках…

На сторінках мого письмового столу ідеальноповний місяць цитує трагікомічним зіркам мої одер-жимість i тугу, а я над безвихіддю порожнечі, залитоюсумнівною символічністю срібної та чорної фарби,продовжую допитуватись у тебе: кохаєш чи…

Спекотній прозі моїх гріхів не вистачає тількилипневого меду твоїх вуст, розлитого кимось літеплаі хмаринки у вигляді серця, що випадково зачепиласьза крислатість душі. Не вистачає сміливості вплеститобі в волосся стрічку Чумацького…

Перебираю рельєфні вузлики своєї пам’яті… Напазурі ночі знову поналипала срібна істерика місяця…Сліди, що вели мене до тебе в небо, напівзасипаніпопелом моїх сподівань та мрій… Але, міцно стиска-ючи залишки пульсу в…