Коли душа зрікається
Коли душа з лещат передчуттівВсе ж випручалась, наче з клітки пташка,Я зрозумів, як їй було там важко,Коли тебе безтямно я хотів.Я зрозумів, як важко було днюДивитись в наші очі відчайдушноI…
Під паросолькую неба
У вересневій медитації зливспокусливість твого «люблю»робить моє обвітрене серцеоптимістичним i добрим,а душу, що втомилась від власних самозречень,схожою на таємничий поцілунок Бога.Оповитий галасом бурштинового міста,буденністю сюжетів, намагаюся не ревнувати,не стоголосити, не…
Перший день щастя
Як же рясно посмішок твоїх,Як же щемно від тепла руки…Я не вірю, що кохання – гріх,Людством закарбований в зірки.Я не вірю, що слова – це тлін,Що бажання – мла земних…
Нерозтрачена ніжність
На сторінках мого письмового столу ідеальноповний місяць цитує трагікомічним зіркам мої одер-жимість i тугу, а я над безвихіддю порожнечі, залитоюсумнівною символічністю срібної та чорної фарби,продовжую допитуватись у тебе: кохаєш чи…