На сторінках мого письмового столу ідеально
повний місяць цитує трагікомічним зіркам мої одер-
жимість i тугу, а я над безвихіддю порожнечі, залитою
сумнівною символічністю срібної та чорної фарби,
продовжую допитуватись у тебе: кохаєш чи ні…
Чи дочекаєшся моїх вуст, доки буду навшпинь-
ки блукати серед безкінечності провулків серпневих
мрій? Чи впізнаєш моє мовчання в дзеркалі часу, де
вже стільки тіней не осягнуло зародження щастя?..
Де фатальність простору моїх почуттів, навіть
задля примхи чарівника, не перетвориться у звичку,
не стане абсурдною римою, бо моя нерозтрачена ніж-
ність – для тебе, кохана
Від Михайло Буряк
Член Національної спілки письменників України.Поет