Спекотній прозі моїх гріхів не вистачає тільки
липневого меду твоїх вуст, розлитого кимось літепла
і хмаринки у вигляді серця, що випадково зачепилась
за крислатість душі. Не вистачає сміливості вплести
тобі в волосся стрічку Чумацького Шляху, а в долоні
покласти маленького сонячного зайчика, що буде тебе
цілувати щоранку, без дозволу… замість мене…
Від Михайло Буряк
Член Національної спілки письменників України.Поет